Сифони для ванни
Сифони для ванни
Сифон для ванни складніший за раковинний: у нього два входи. Нижній — злив із дна, верхній — перелив на торцевій стінці. Обидва зводяться в один вузол із гідрозатвором і йдуть у каналізацію.
Навіщо перелив
Перелив — не другорядна деталь, а захист від затоплення. Якщо кран забули закрити, вода піде через верхній отвір у каналізацію, а не через борт на підлогу. Тому обв'язку завжди беруть у зборі, а не тільки нижню частину.
Що врахувати
- Тип пробки. Класична на ланцюжку найпростіша й найремонтопридатніша. «Клік-клак» відкривається натисканням ноги — зручно, але механізм зношується. Автоматична з ручкою на переливі найдорожча.
- Висота під ванною. Вимірюйте від підлоги до низу зливного отвору. Низька ванна на коротких ніжках — найчастіша причина, чому куплений сифон не влазить.
- Довжина гофри до стояка. Гофра зручна, але провисає; там, де можна, краще жорстка труба з ухилом.
- Матеріал. Пластик дешевий і не боїться корозії, латунь із хромом ставлять там, де обв'язка на виду.
Головне про запах і ухил
Гідрозатвор — це вигин, у якому стоїть вода й перекриває шлях запаху з каналізації. Ставити сифон без нього не можна ні за яких обставин.
Труба від сифона до стояка має йти з постійним ухилом униз. Провисла гофра утворює додатковий мішок, у ньому осідає бруд, і злив починає повільно засмічуватися — це найчастіша причина «ванна довго зливається».
